Кафедра патофізіології

Завідувач кафедри: д.мед.н., професор Кришталь Микола Васильович

Науковий керівник гуртка: к.мед.н., асистент кафедри Пашевін Денис Олександрович (тел. 4544957, e-mail: den-win@ukr.net )

Староста гуртка: Гур’янова Вероніка Леонідівна, 6 курс, мед. ф-т №4 (моб: 0504458070, e-mail: nika.biph@gmail.com), член СНТ.

Історія створення гуртка
Свої перші кроки студентський науковий гурток зробив в той самий час, коли почала працювати сама кафедра загальної патології Університету святого Володимира. Загальна патологія як молода, прогресивна, експериментальна наука відразу притягнула до себе неспокійні серця тогочасного студентства. Тим більше, що Ніканор Адамович Хржонщевський як щира, безкорисна людина і як відомий вчений відчинив двері лабораторії для всіх бажаючих працювати. Поза академічного курсу Ніканор Адамович багато приділяв уваги роботі зі студентами. Результатів не довелося чекати довго. Вже в 1869 році студент І.М.Кісельов під керівництвом Хржонщевського виконав дослідження лімфатичних судин печінки, використавши новаторську методику фізіологічної ін’єкції індігокарміну in vivo. Було покладено початок цілому направленню в науці – експериментальній гістофізіології. Поряд з морфологічними роботами в лабоаторії проф. Хржонщевського виконується все більше експериментально-патологічних досліджень, і роблять це, як не дивно, студенти-гуртківці. Так, у 1872-73 рр студенти 3-го курсу Іван Максимович за „Дослідження генезу геморагічних інфарктів та абсцесів, викликаних емболією” та Олександр Уверський за „Дослідження мікроскопічних змін у печінці при експериментальному травматичному запаленні її” були відзначені золотими медалями університету, їх праці надруковані в „Університетських ізвестіях”. Протягом наступних років Нестеровський, Ю Судакевич, Вербицький та інші студенти виконували наукові дослідження по іннервації печінки, лімфатичній системі, кровообігу в нирках.
Коли у 1881 році Олександр Кисіль та Феофіл Яновський заснували студентське наукове товариство університету, значно розширилися можливості для спілкування, обміну ідеями між молодими науковцями. Сам час сприяв науці, а кафедру загальної патології очолив Володимир Валеріанович Підвисоцький, який мав надзвичайний дар притягувати до себе талановиту молодь. Здається, він просто надихав в своїх учнях незбивну енергію творчого пошуку, безкорисного служіння науці. Ось неповний перелік студентів-гуртківців проф. Підвисоцького: Д.К.Заболотний, П.І.Статкевич (проф. у Москві), А.Ф.Маньковький (проф. у Одесі), Л.А.Тарасевич (проф. у Москві), І.Ломінський (проф. у Казані), І.Г.Савченко, С.М.Щастний, В.К.Стефанський. Як же проходила та ініціація молодих вчених в лабораторії Підвисоцького? Дуже просто. Данило Кирилович Заболотний так описував атмосферу в лабораторії: „Робота так затягувала дружній колектив, що про обід згадували тільки ввечері – пекли картоплю в автоклаві або в печі професорського кабінету та їли з великим апетитом, запиваючи взвіссю холерних вібріонів”. Саме в той час на кафедрі йшли роботи по імунізації проти холери. Молоді помічники Володимира Валер’яновича Д.Заболотний, І.Савченко і студент-медик Статкевич поставили експеримент на собі, випивши живих холерних вібріонів, не захворіли і довели можливість ентеральної імунізації проти холери.
Двері кафедральної лабораторії завжди були відкриті як для студентів і лікарів, так і для видатних вчених того часу (І.І.Мечников, Навашин, Леш, Павловський та інші бували серед гостей кафедри). Володимир Валер’янович завжди відносився до своїх практикантів як до рівних, був надзвичайно терпимим і доброзичливим. Підвисоцький був позбавлений відчуття ревнощів до успіхів своїх учнів і робив все можливе для подальшого їх росту. Ціла плеяда видатних вітчизняних вчених вийшла з наукового студентського гуртка Підвисоцького – засновника української школи патофізіологів.
Володимир Карлович Ліндеман гідно продовжив справу Підвисоцького і з перших днів своєї діяльності запросив на кафедру багато лікарів, а також студентів старших курсів, які розробляли цілий ряд питань патології нирок і сечовиділення, метаболізму в різних тканинах організму. Три студентські роботи були відзначені золотими медалями (одна з них належала майбутньому професору Кронтовькому). У 1912 році вдячні учні В.К.Ліндемана видали цілу збірку наукових праць на честь десятиріччя діяльності проф.Ліндемана.
Роки революційних пертурбації звичайно подіяли на роботу кафедри. В ті тяжкі роки студентський гурток продовжив свою роботу в 1925 році під керівництвом В.К.Ліндемана проф.. Миколи Памфіловича Вашетко. Основною темою наукових досліджень була патологія нирок.
Євген Олександрович Татаринов, який згодом очолив кафедру, приніс нове прогресивне дихання в її життя. Реактивність організму, імуногенез, канцерогенез стають головними напрямками роботи. Євген Олександрович, сам гуртківець кафедри патофізіології Саратовського університету, не міг не приділяти уваги до роботи зі студентами. Навіть у тематичний план кафедри ввійшло експериментальне дослідження студента Мелмуд „Карциноліз і лейколіз при раці”.
В роки, коли кафедрою завідував Василь Павлович Комісаренко, студенти працювали над різними питаннями ендокринології, в тому числі студент Л.Я.Данилюк.
Незабаром завідуючим кафедри став Микола Миколайович Сиротинін. Видатний вчений, патріарх вітчизняної патофізіології, академік АН СРСР знаходив час і можливості для роботи з науковцями-початківцями – студентами-гуртківцями. Багатьох з них він брав з собою на щорічні експедиції на Ельбрус. Микола Миколайович казав, що в умовах сходження на гори в людей розкриваються глибинні риси характеру, внаслідок зняття гальмуючих механізмів, в горах людину можна дійсно пізнати. Так, він знав людей. Його послідовники завжди гідні звання учня Сиротиніна. Серед них Владислав Олександрович Горбань і Віталій Тимофійович Антоненко, які у 1955-56 рр вивчали механізми компенсації крововтрати в умовах гіпотермії, Наталя Констатинівна Сімеонова розробляла питання дії прискорення на організм, член-кореспондент АН УСРС Едуард Вальерович Гюллінг, проф. Белошацький – завідувач НДІ на Ельбрусі та багато інших.
Коли Микола Никифорович Зайео прийняв кафедру, робота зі студентами набула ще більшого значення і розмаху. Мудрість і велике призначення відчували учні Миколи Никифоровича, коли починали ще студентами науковий пошук, продовжували зріст у аспірантурі кафедри під наглядом видатного вченого. Нервова трофіка – це проблема, яку не може обминути жодна медична дисципліна. Результати цієї натхненної роботи просто вражають: тільки зі студентів-гуртківців вийшло 12 докторів наук, 25 кандидатів наук, 7 лауреатів державних премій. Саме ці вчені складають діючий потенціал сучасної української науки. Це д.м.н. Маньковська (НДІ фізіології), проф. В.Г.Лизогуб (зав. каф. внутрішньої медицини №4), д.м.н. Астахова (НДІ ортопедії і травматології), д.б.н. Кавсан (НДІ молекулярної біології та генетики), д.м.н. Нікольський, проф. Міхньов (кафедра патофізіології НМУ), проф. В.Г.Черкасов (зав. каф. анатомії людини НМУ), д.м.н. Федорич (НДЛЦ НМУ), проф. Атаман (зав. каф. у Сумському університеті), д.м.н. Попова (зав. каф. лікувальної фізкультури та санології ІУЛ), доц. Опанасюк (кафедра терапії НМАПО), доц. Заярна (каф. патофізіології НМУ), доц. Смикодуб (кафедра терапії НМУ), к.м.н. Репецька (кафедра патофізіології НМУ), проф. С.О. Крамарьов (зав. каф. дитячих інфекційних хвороб), Л.Ф.Щербак (доц. кафедри гістології та ембріології).
Під керівництвом завідувача кафедри Ю.В.Биця, доцентів кафедри студенти працювали над проблемами порушення нервового контролю різних тканин, патофізіології судин. Крім того, за рекомендаціями кафедри студенти працювали у НДІ та лабораторіях міста.
(Інформацію про історію гуртка зібрано професором В.Є.Досенко)

Основні напрямки роботи гуртка:
В основному на гуртку студентами здійснюється 2 основних види роботи:
1 – пошук, огляд та аналіз літератури, результати якого викладаються на засіданнях гуртка у вигляді розгорнутих презентацій з використанням мультимедійної апаратури;. Основна тематика:
-патофізіологія серцево-судинних захворювань
- роль різноманітних факторів у регуляції серцево-судинної системи, видільної системи в нормі та при патології
- молекулярно-генетичні механізми патологічних процесів
2 – експериментально-дослідницька робота, яка виконується на базі відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О.О.Богомольця НАН України. Основна тема:
- дослідження молекулярно-генетичних механізмів (в тому числі, поліморфізмів поодиноких нуклеотидів у ряді генів) розвитку первинної артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків (спільно з кафедрою педіатрії №4),
- зміни протеолітичних систем та їх роль у розвитку патологічних процесів.


 Клінічні та науково-дослідні бази, на яких функціонує гурток
1 – кафедра патофізіології НМУ України
2 – відділ загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О.О.Богомольця НАН України
3 – кафедра педіатрії №4 НМУ України